«Світла може не бути по 10 годин» – Коваленко про енергетичний терор Харкова

Щодоби по 10 годин без світла, але не кінець світу – такий прогноз щодо майбутнього української енергетичної системи зробив у розмові з МГ «Об’єктив» Олександр Коваленко – військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив». Він також розповів, як посилити захист Харкова від БпЛА, чим небезпечна присутність росіян на заході Вовчанська, чи можна було запобігти інфільтрації загарбників у Куп’янськ і чому концентрація на обороні Харківщини генерала Михайла Драпатого – це шанс на стабілізацію фронту.

Треба готуватися до відключень світла на 10 годин

– Отже, масовані атаки по містах це реальність, як і блекаути. Ми побачили Харків, Полтаву, Кременчук і Київ у темряві. До чого варто готуватися?

– Заряджати повербанки, купувати екофлоу. Для росіян взагалі не змінилася стратегія щодо енергетичного терору українців. Те, що вони розпочали у 2022 році, це якраз був план генерала Суровікіна щодо ударів по енергетиці. Тоді це відбувалося менш ефективно, більш хаотично. А на третій рік енергетичного терору росіян фактично сформувалась концепція, яка дає свої результати. На жаль. Тобто їм знадобилось три роки, щоб відповідним чином підготувати тактику таких ударів і максимально каталізувати цей ККД – коефіцієнт корисної дії. На жаль, в Україні за цей час, м’яко кажучи, не зробили достатньо, щоб мінімізувати вірогідні наслідки від таких ударів. І, як відомо, через різні корупційні складові. Я б навіть сказав, що основною перепоною були саме корупційні складові. Тому ми зараз маємо те, що є.

– Що може бути далі?

– Треба готуватися до неапокаліптичної зими. Це не буде кінець світу і не кінець світла також. Але готуватися треба. Продумувати, планувати, як діяти в умовах, коли світла не буде, наприклад, по 10 годин.

Міста від атак БпЛА можна захистити кварталами РЕБ і легкомоторними літаками

– Якою має бути протидія масованим атакам? Чого не вистачає українським містам?

– Багато чого. Інколи це навіть проблема місцевої влади, яка не виконувала повноцінно свої обов’язки, я маю на увазі обласні військові адміністрації. Наприклад, зараз ми декілька днів поспіль спостерігаємо за тим, як Одесу 24/7 штурмують російські дрони. Цього можна було б уникнути, якби місцева влада не фіксувалася на якихось власних потребах, а, як відомо, це ще й корупційні складові, а займалася покращенням протиповітряної оборони.

– Наприклад.

– Що могло б бути в межах повноважень місцевої влади – це встановлення, створення кварталів РЕБ, особливо якщо ми говоримо про міста, де є чимало багатоповерхівок, які б мінімізували ефективність дронів. Це не стовідсотковий захист, але базовий для міст і допоміжний елемент для роботи мобільних вогневих груп.

– А що ще могло б захистити Харків від атак дронів?

– Збільшення мобільних вогневих груп, розширення штатної комплектації цих груп не тільки великого калібру кулеметами, а й зенітними системами та зенітними установками, ПЗРК типу «Ігла», «Перун», далі ще збільшення кількості комплексів ППО малого радіуса дії. Створення багатофункціональних, навіть власного виробництва систем, які могли б використовувати різного типу зенітні керовані ракети. Є багато варіантів.

– І з повітря можна було б закривати міста, як це відбувається в столиці…

– Так, легкомоторною авіацією, яку деякі лідери суспільної думки критикували протягом не просто місяців – роками. Хоча, наприклад, в Одесі Як-52 (радянський двомісний спортивно-тренувальний літак – Ред.) продемонстрував свою ефективність не лише в боротьбі проти розвідувальних дронів, а й проти «Шахед-136». Хоча Як-52 – це і близько не бойовий літак. Якби це був легкомоторний бойовий літак, як, наприклад, Sky Striker другого покоління або Super Tucano Embraer, то безумовно ефект був би набагато кращий.

Інколи над Дніпром годинами літав розвідувальний дрон, а потім по місту била балістика. У Дніпрі є багато військових льотчиків-пенсіонерів, яким вік дозволяє літати, як, наприклад в Одесі на Як-52. І вони могли б пілотувати легкомоторну авіацію та допомагати збивати ці розвідувальні дрони.

– То що ж стримує залучити ці літаки для захисту міст?

– Цього рішення не було в Дніпрі, навіть коли був практичний досвід Одеси. Хоча Дніпро – це не місто біля лінії зіткнення, як Харків або Суми, де є ризик, що такий літак можуть збити росіяни. Якраз навпаки. Це тилове місто, але такі рішення не приймають навіть на рівні місцевої влади.

Росіяни будуть використовувати усі засоби для терору Харкова

– Росіяни, до речі, навчилися атакувати Харків FPV-дронами, які несуть на собі БпЛА “Молния”. Які ще БпЛА може використати ворог для транспортування FPV-дронів?

– Проблема в тім, що від кордону з РФ до Харкова десь приблизно 20-25 км по прямій. І цього достатньо, щоб просто запускати дрон на оптоволокні, які зараз мають дальність польоту 40 км. Тому тут навіть не треба дрон-носій, а достатньо, щоб був на оптоволокні засіб ураження.

– Це сценарій наступних атак на Харків?

– Це досить складно реалізувати, бо оптоволокно має бути в безпеці весь час польоту дрона і не має бути порушено. Але з іншого боку, у росіян навіть зараз є можливість відправляти FPV-дрони в напрямку на Харків. Для них є пріоритетом терор прикордонних міст: Харків, Суми, Чернігів, Херсон, Запоріжжя, Миколаїв. Тобто, куди можуть дотягнутися. Навіть, Одеса зараз перестає бути, умовно кажучи, тиловим містом і стає все більше містом по лінії боєзіткнення. Тому росіяни будуть використовувати абсолютно всі засоби ураження, щоб максимізувати терор проти цивільного населення.

Північ Харківщини треба зачистити, поки росіяни не закріпилися на заході Вовчанська

– Не можу не спитати про Вовчанськ. На тій ділянці фіксують поступове просування росіян. Що може його зупинити там?

– Дуже схожі стабілізаційні дії, які були в районі Добропільського напрямку. Зараз основне просування росіян пов’язане з тим, що вони мали можливість вийти на південний берег річки Вовча і вздовж лівого берега Сіверського Дінця зараз поступово рухаються в обхід Вовчанська, саме з західної частини. Росіяни прямують до Синельникового, до Цегельного, Лимана, Вільчі, Приліпки. Користуються тим, що зайшли в лісовий масив. Але при цьому вони можуть інфільтруватися як в Синельникове, так і в західну частину Вовчанська. Тим більше, що в західній частині Вовчанська вони мають закріплені зони в районі Комбінату хлібопродуктів і в промисловій зоні олійно-екстракційного заводу. Саме через ці два об’єкти вони інфільтруються в західну частину Вовчанська по вулиці Ігнат’єва та по сусідніх провулках. Дуже схоже на те, що відбувалося в Покровську та Куп’янську. Тобто інфільтрація невеликими групами – два-три «тіла», інколи поодинокі.  І тому цілком можливо, що найближчим часом вони спробують взяти під свій контроль взагалі всю західну частину Вовчанська.

– Чим це загрожує нашим силам?

– Це, на жаль, буде негативна ситуація для нашого гарнізону, коли росіяни зможуть захопити у Вовчанську західний фланг. Тому, поки вони не закріпилися в Синельниковому, в західній частині Вовчанська, є можливість цей лісний масив зачистити. Необхідно виділення відповідного підрозділу, навіть скажу більше, відповідного формування, так як це відбулося на Добропільському напрямку, коли використали ресурс першого міського корпусу Нацгвардії України «АЗОВ». І фактично, щоб він одноосібно зайнявся зачисткою цього масиву.

– Тим більше, що «зеленка» вже пройшла.

– Так, це значно покращує можливості українських захисників.

«Драпатий – пожежник проблемних локацій по лінії боєзіткнення»

– Як ви оцінюєте операцію в Куп’янську? Вона ще не закінчилася, але присутність росіян там істотно зменшили…

– Стабілізаційні дії в Куп’янську мали успіх. Я думаю, що найближчим часом ми побачимо позитивну зміну на всіх мапах у відкритих джерелах, де опублікуються ці дані. У Куп’янську росіяни використовували ту ж саму тактику, як і в Покровську: інфільтрацію малими групами.

– Можна було уникнути такого розвитку подій, щоб потім не гасити це полум’я на фронті?

– Я думаю, що ні. Ми були не готові до такої тактики. Зараз ми трохи до неї адаптувалися. А все, що відбувається вперше, не встигаєш під це адаптуватися, у тебе немає інструментарію протидії, на жаль. Тому це було в якомусь сенсі невідворотнє.

– Генерала Михайла Драпатого, який раніше командував ОСУВ «Дніпро», на початку жовтня залишили командувачем Угруповання об’єднаних сил, яке відповідає виключно за Харківщину. Цього генерала не вперше відправляють в наш регіон у критичний момент: у 2024 році він зупиняв наступ росіян на півночі Харківської області. Як ви оцінюєте його присутність і, головне, він зможе змінити ситуацію?

– Я думаю, що так, тому що, дійсно, цей генерал останнім часом такий собі пожежник в питаннях проблемних локацій по лінії боєзіткнення. І ми бачимо, що саме після його призначення почався процес стабілізації в Куп’янську. Зараз це питання стабілізації в районі Вовчанська. А потім це вже питання стабілізації ситуації по кордону. Там це набагато важче, тому що кордон великий. Це фактично сіра зона глибиною до 5 км з обох боків, до речі. Тому я думаю, що це призначення – позитивний момент. І ситуація на Харківщині повинна бути стабілізована, хоча б по цих локаціях. Я не кажу про загальну лінію Лимано-Куп’янської вісі та весь лівий берег річки Оскіл. Але як мінімум щодо правого берега річки Оскіл по Харківщині можна говорити про поступову стабілізацію.

Читайте також: Справа Міндіча: як у Харкові реагують на корупційний скандал