Чи стане Бєлгородщина безлюдною, а росіяни перестануть почуватися у безпеці

Росіяни з харківського та сумського прикордоння тікають з картатими сумками із власних домівок. Маленька сатисфакція за два роки повномасштабної війни, розмірковує в авторській колонці для Еспресо журналістка Марина Данилюк-Ярмолаєва. 

Що трапилось? 12 березня підрозділи легіону “Свобода Росії”, Російського добровольчого корпусу (РДК) та “Сибірського батальйону” перетнули українсько-російський кордон і зайшли на територію Бєлгородської та Курської областей Росії. На відео невідомі герої записали відео до росіян, що “йдуть, щоб звільнити вас від диктатури, терористичної організації, яка захопила владу”.

А ще добровольці попередили Путіна, що йдуть “на вибори” РФ. Тобто передали палкий привіт Кремлю до нових “виборів”.

«Влаштувати неприємності та дискомфорт рашистам напередодні нової коронації Путіна було нашим обов’язком. І не можна сказати, що росіяни цього не розуміли, бо протягом лютого у Білгородській області зростало угрупування прикриття зовнішніх кордонів. Тоді мешканці Сум та Харкова напружилися, бо це підготовка до нового наступу на їх міста.

Однак, ні, скоріше лише після президентських виборів почнеться нова хвиля мобілізації у Росії. Куди першим чином покличуть різний маргінес, аліментників та іпотечників.

Яке нині головне завдання російської влади? Показати, що вдячний народ Путіну народ пішов на виборчі дільниці. Адже для справжнього тоталітаризму — який уже без жодних декорацій будує Кремль, потрібен всенародний одобрямс. Як в сталінські часи: “все в едином порыве…”.

Друга мета — поміняти суспільний договір, який донині панував в Росії. Нині він буде виглядати так — у нас є “царь-батюшка” і холопи. Допоки править цар — все стабільно і Росію поважають. Що ось все іде по плану, на СВО перемагаємо, а на війну ідуть лише дурники та злісні неплатники аліментів.

У чому мета акції на прикордонні з боку кількох російських добровольчих загонів під егідою українських спецслужб? Продемонструвати, що стабільності нема і, попри російський наступ, ми самі можемо наступати на територію РФ. При чому на більшій кількості точок. І тим росіянам, які тільки й чекали на окупацію Харкова, аби перетягти до себе додому якомога більше пралок та холодильників, доведеться закатати губу. Крім того — можливо, самим доведеться скуштувати смак життя біженця від війни.

Як би не завершилась спецоперація добровольчих підрозділів на території Росії, вона уже вдала. Чому? Нинішні росіяни перебувають в таких же ілюзіях, які мали українці десь у 2015-2016 роках. Що ось-ось і все завершиться. Що якщо мене щось не стосується, то нічого і не було.

Це слизька дорога, на якій уже спіткнулась Україна. І тому важливо зараз вибивати два кити з-під ніг росіян: стабільність та холодильник. І якщо те, наскільки повним буде холодильник у родин окупантів, залежить від санкцій проти РФ, то організовувати росіянам страх та хаос якраз наша задача.

Ці акції укупі з ударами по російських НПЗ та їхній промисловості — важлива віха української визвольної війни.

Росіяни мають відчути смак війни — лишитися без дому, без престижної роботи на “Лукойлі” і аеродромі. Відчувати постійний страх і записувати якомога більше тіктоків із розпачем.

У росіян не має бути коштів для оплати м’ясних штурмів, які складаються з відморозків та аліментників. Саме тому тут важливі й удари дронами вглиб Росії, і хвацькі рейди вглиб прикордоння, що межує з Харківщиною.

Росіяни не мають почувати себе в безпеці вдома.

Чи мало просто бомбити та тримати в жаху європейську частину РФ? Абсолютно ні, бо заселена та економічно активна лише ця частина. Тому кому не подобається українська лють, можна переселятися за Урал або їхати з Росії.

Наші вороги мають нарешті зрозуміти, бо ми їм не браття, не сестри й не коханці під примусом. Аб‘юзивні стосунки між колишньою метрополією та колонією мають завершитись на перших сантиметрах кордонів.

Читайте також: Демілітаризацію Бєлгорода та Курська анонсували РДК і легіон «Свобода Росії»