Сьогодні 24 січня 2026: яке свято та день в історії

24 січня – День зовнішньої розвідки України. У цей день 41 року вбили римського імператора Калігулу. У 1919-му створили перший підрозділ розвідки в УНР. У 1923-му в Харкові заснували літературну спілку “Гарт”. У 1935-му в продаж надійшла перша партія пива в банках. У 1965-му помер Вінстон Черчилль. У 1986-му “Вояджер-2” досяг Урана. У 2010-му “Аватар” Джеймса Кемерона став найкасовішим фільмом в історії. У 2024-му в Харкові запустили велику серію перейменувань топонімів – розпочали з Пушкінської.

Свята та пам’ятні дати 24 січня

24 січня – День зовнішньої розвідки України.

У світі – Міжнародний день освіти та Міжнародний жіночий спортивний день.

Також сьогодні:  Міжнародний день ескімо, Міжнародний день переробки мобільних телефонів, День поширення інформації про синдром Мебіуса, День “Зміни життя домашнього улюбленця”, Всесвітній день сміху в животі.

24 січня в історії

24 січня 41 року вбили римського імператора Калігулу (Гая Юлія Цезаря Августа Германіка). Ймовірно, він є одним із найвідоміших у наш час римських імператорів. Однак, на відміну від своїх колег типу Октавіана Августа, прославився аж ніяк не політичними чи військовими успіхами. Навпаки, Калігула є одним із найвідоміших шалених тиранів у світовій історії. Традиційно в мистецтві його представляють як садиста та розпусника, який під час правління збожеволів.

Втім, і масштаб його розпусти, і кількість пролитої крові, і його божевілля – вкрай спірні питання. Історики схиляються до того, що Калігула був безумовно ексцентричною особистістю, він упивався безмежною владою і багатством, але розум не втратив і богом себе не вважав.

Калігула був молодшим сином знаменитого римського полководця Германіка. Насправді Калігула – це було не ім’я, а прізвисько. Його хлопчик отримав від воїнів свого батька. Той брав зовсім юного сина у військові походи. Дитину одягали так само, як і римських воїнів, але, звісно, ​​у речі набагато меншого розміру. Зокрема, він мав невеличку копію взуття римських легіонерів – так званих каліг. “Калігула” – це зменшення від “каліга”. Прізвисько можна перекласти як “чобіток”.

Батько Калігули Германік був племінником імператора Тиберія. Той після смерті брата усиновив Германіка, виконавши наказ Октавіана Августа. Август зробив Тиберія своїм спадкоємцем, а ось спадкоємцем Тиберія мав стати не його рідний син, а саме усиновлений племінник Германік. Проте склалося зовсім не так. Германік помер значно раніше за дядька. За поширеною версією – його отруїли. Причому сам Германік звинуватив у своєму отруєнні намісника імператора в Сирії Гнея Кальпурнія Пізона. Однак майже миттєво виникли версії, що дати таке розпорядження вбивці міг сам імператор Тиберій. Причини для цього він мав: успішний полководець Германік був дуже популярним у Римі (на відміну самого Тиберія). Крім того, імператор цілком міг хотіти передати владу рідному синові та прибирав його конкурента. Жодних доказів причетності Тиберія до смерті Германіка втім немає. Проте ці події та чутки, звичайно, погіршили стосунки з імператором сім’ї його племінника – вдови Агріппіни та їхніх трьох синів (Калігула був наймолодшим).

Тиберій навіть із незрозумілих причин не взяв участь у похованні праху Германіка в Римі. Надалі імператор ставав дедалі більш підозрілим. Він у багатьох бачив потенційних ворогів і конкурентів. Цілком очевидно, що в цьому переліку своїх недоброзичливців Тиберій бачив і Агріппіну із синами. Поступово на них почали сипатися нещастя цілком конкретного походження. Старшого із синів Германіка – Нерона та Агріппіну звинуватили в зраді та відправили на заслання. У цьому засланні за нез’ясованих обставин мати та син померли (звичайно, були версії про вбивства або примус до самогубства). Середнього сина Германіка Друза за деякий час кинули до в’язниці, де до смерті заморили голодом. У результаті з шести дітей спадкоємця римської влади вижили лише три дочки та маленький Калігула.

Ймовірно, Тиберій планував зробити спадкоємцем рідного сина – Друза. Однак той не пережив батька – помер молодим (і теж були чутки про отруєння). Сам імператор надовго залишив Рим і оселився в резиденції на Капрі. Фактичне управління головним містом імперії він передав префекту преторія – командувачу преторіанської гвардії Луцію Сеяну. Тому в різних істориків та сучасників різне бачення того, хто саме знищував спадкоємців – імператор чи Сеян, який побажав захопити владу після смерті Тиберія. Сам Тиберій згодом звинуватив Сеяна – у зраді та вбивствах – і стратив. Але середній із синів Германіка – другий брат Калігули Друз – після смерті Сеяна ще був живим, його залишили у в’язниці, в якій він і помер – імператор його не випустив.

Таким чином, поступово зі спадкоємців у Тиберія залишився рідний онук Гемелл та онучатий племінник Калігула. Коли Калігулі було 19 років, двоюрідний дідусь – імператор викликав юнака жити в себе на Капрі.

У заповіті Тиберій своє майно розділив порівну між Калігулою та Гемеллом. Тому є версії, що він планував зробити юнаків співправителями. Однак цього не сталося. Коли у 37 році Тиберій помер, Калігулу швидко проголосили імператором. Велику підтримку у здобутті реальної влади йому надав новий префект преторія Квінт Невій Макрон (поширена версія, що Тиберій не помер своєю смертю, а став жертвою змови Макрона та Калігули, проте вона не має одностайної підтримки істориків). Також імператору Калігулі сприяла істотна частина Сенату.

Коли Калігула тільки здобув владу, він насправді дуже подобався і народу, і знаті. Шанобливо спілкувався з Сенатом і слухав старших радників. Роздав багато грошей жителям Риму – спадок від Тиберія та своєї родини. Влаштовував пишні свята. Показово спалив судові архіви, де містилися різні доноси. Він навіть розв’язав питання ймовірної конкуренції за правління, усиновивши онука Тиберія – Гемелла. Таким чином Гемелл став спадкоємцем Калігули.

Але ситуація досить швидко та радикально змінилася. За кілька місяців після здобуття влади молодий імператор тяжко захворів. Чим саме, невідомо, але сучасники писали, що він був при смерті. У цей момент, зрозуміло, Сенат та преторіанці (на чолі з Макроном) почали обговорювати подальшу передачу влади. Ключовим претендентом, звісно, ​​був Гемелл. Ці розмови налаштували проти римської знаті сім’ю Калігули – насамперед його сестер (яких часто називають його коханками, хоч і це не доведено) та зятя Лепіда – чоловіка найулюбленішої з сестер Друзілли. Вони за часів правління Калігули мали значні привілеї, які втратили б при сходженні на престол Гемелла. Калігула, видужавши, побачив зраду в тому, що сталося. Він відправив воїнів до Гемелла з наказом, щоб той наклав на себе руки. І нещасний хлопець це зробив.

Далі імператор зняв з посади Макрона (згодом його також звинуватили у зраді та стратили). А командувати преторіанцями призначив одразу двох префектів, причому далеко не найавторитетніших у гвардії. Так само імператор поступово позбавлявся своїх старших прихильників і радників, залишаючи навколо себе молодих родичів, а також не особливо поважних людей, чия кар’єра повністю залежала від нього. Надалі Калігула кілька разів одружувався та розлучався – сподіваючись отримати спадкоємця. Але з дітьми в нього не складалося. Надії здобути владу в разі смерті Калігули були у його сестри Друзілли та її чоловіка Лепіда. Але Друзілла несподівано померла. Дітей вони не мали. У результаті єдиною з близьких родичок Калігули, в кого були діти, була старша сестра – Агріппіна (її син – це майбутній імператор Нерон, не менш скандально відомий, ніж його дядечко). У наступні роки правління Калігули його найрідніших людей часто підозрювали у змовах із метою захопити владу. Про одну з таких змов зрештою стало відомо імператору. Він наказав стратити Лепіда, а двох сестер відправив на заслання, відібравши у них все майно. І, схоже, саме цей епізод – зрада сім’ї – вплинув на психіку Калігули.

У нього почалася очевидна параноя. Всюди імператору ввижалися змови. І найбільший негатив у нього викликали члени Сенату. Тому Калігула вигадував різні способи познущатися з них – у тому числі й ті, які принесли надалі йому славу навіженого. Він також без особливих сентиментів приймав рішення стратити тих, кого підозрював у змовах. Їх катували на допитах, а самі страти часто були жорстокими та показовими – але не масовими. Скажімо так, до Сталіна та Гітлера у жорстокості Калігулі було далеко.

Та й загалом імператор продовжував керувати країною, реалізуючи реформи, змінюючи систему оподаткування, здійснюючи військові кампанії та вторгнення. Тобто, раціональне мислення Калігула не втратив. Але він однозначно став тираном і вів надмірно розкішний спосіб життя. Не зустрічаючи активного опору з боку переляканих підданих, Калігула розпалювався дедалі більше. Справа дійшла до вимог цілувати йому ноги та заяв про те, що він – бог. Це часто супроводжувалося ще й перевдяганням у різних богів римського пантеону. Прихильники версії того, що імператор не збожеволів, пояснюють: він не вважав себе богом, а просто знущався з оточуючих.

Хоч би скільки було придуманих Калігулою змов, але були й реальні. Адже стиль поведінки тирана не влаштовував багатьох – насамперед сенаторів. У січні 41 року імператор збирався в подорож до Олександрії – міста свого дитинства, де колись жив із батьком. Ходили чутки, що Калігулавзагалі збирається перенести туди столицю імперії. За день до призначеної дати відплиття, імператор відвідав театр, звідки вирушив на другий сніданок та в лазню. На вулиці Риму, якою він йшов, на нього й напали бунтівники (деякі воїни преторіанської гвардії та сенатори) та вбили ударом ножа в шию. Спадкоємцем став один із небагатьох родичів Калігули, що вижили, – дядько Клавдій, племінник імператора Тиберія.

24 січня 1848 року почався відлік “золотої лихоманки” в США. Докладніше.

24 січня 1918 року Українська Центральна Рада оголосила IV Універсал, який ухвалила 22 січня. Він проголошував незалежність України. Докладніше.

24 січня 1919 року створили перший підрозділ загальнодержавної розвідки УНР. Докладніше.

24 січня 1923 року в Харкові з ініціативи Василя Еллана-Блакитного створили літературну спілку “Гарт”. Докладніше.

24 січня 1935 року в продаж надійшла перша партія пива у банках. Це було “Krueger Cream Ale”, яке почали реалізовувати в американському місті Річмонд. Докладніше.

24 січня 1965 року двічі помер прем’єр-міністр Великої Британії й один з головних архітекторів перемоги над Гітлером у Другій світовій війні – сер Вінстон Черчилль. Докладніше.

24 січня 1984 року в США з’явилися в продажу перші персональні комп’ютери “Макінтош”, які вже на той час мали графічний інтерфейс користувача та комп’ютерну мишу. Ціна на ПК була близько 2500 доларів.

24 січня 1986 року американський космічний апарат “Вояджер-2” досяг Урана, пройшовши на відстані 81,5 тис. км від нього. Докладніше.

24 січня 1992 року незалежність України визнали Нідерланди, Малі, Кабо-Верде та Лесото. Україна цього дня встановила дипломатичні відносини з Австрією та Францією.

24 січня 2010 року фільм “Аватар” Джеймса Кемерона встановив рекорд у прокаті, ставши найкасовішим фільмом в історії. Докладніше.

24 січня 2024 року в Харкові дали старт першій серії масштабного перейменування топонімів. Докладніше.

Церковне свято 24 січня

24 січня християни вшановують пам’ять преподобної Ксенії. Докладніше.

Народні прикмети 24 січня

Якщо 24 січня гріє сонце – весна буде ранньою та теплою.

Якщо почалася хуртовина, осінь буде пізньою.

Якщо день теплий, то навесні буде багато дощів.

Що не можна робити 24 січня

24 січня не можна злитися, лаятися й ображати інших.

Не можна відмовляти в допомозі.

Не можна шити, в’язати, стригти нігті, волосся.