Сьогодні 24 березня 2026: яке свято та день в історії

 24 березня в Україні – День фтизіатра та день боротьби з туберкульозом. У цей день 1603 року на трон зійшов Яків I, який об’єднав престоли Англії та Шотландії. У 1654-му підписали Березневі статті. У 1882-му Роберт Кох відкрив збудника туберкульозу. У 1906-му в Харкові народилася відома співачка Клавдія Шульженко. У 1918-му Українська Центральна Рада проголосила українську мову державною. У 1933-му Гітлер отримав надзвичайні повноваження диктатора. У 1949-му Американська кіноакадемія вперше в історії віддала Оскар за кращий фільм іноземцям. У 1972-му відбулася світова прем’єра фільму “Хрещений батько”. У 1989-му у Львові пройшов перший політичний страйк в Україні. У 1999-му авіація НАТО розпочала бомбардування Югославії. У 2022-му армія РФ вдарила по черзі за “гуманітаркою” в Харкові.

Свята та пам’ятні дати 24 березня

24 березня в Україні та світі – День боротьби з туберкульозом. В Україні – День фтизіатра.

Також сьогодні: Міжнародний день права на встановлення істини щодо грубих порушень прав людини і гідності жертв, День майстра манікюру, Міжнародний день досягнень (або Міжнародний день відмінників), Всесвітній день кабадді (це спортивна командна гра, яка популярна в Азії).

24 березня в історії

24 березня 1603 року померла королева Англії Єлизавета I. На цьому перервалася королівська династія Тюдорів. Докладніше.

24 березня 1654 року підписали Березневі статті – документ, який розробив Богдан Хмельницький після Переяславської ради. Докладніше.

24 березня 1882 року німецький бактеріолог Роберт Кох відкрив збудника туберкульозу. Докладніше.

24 березня 1906 року в Харкові народилася одна із найвідоміших співачок СРСР Клавдія Шульженко. Докладніше.

24 березня 1918 року Українська Центральна Рада проголосила українську мову державною.

24 березня 1933 року німецький Рейхстаг ухвалив закон “Про ліквідацію тяжкого становища народу та держави”. Згідно з ним Гітлер отримав надзвичайні повноваження диктатора. Докладніше.

24 березня  1949 року Американська кіноакадемія вперше в історії віддала Оскар за найкращий фільм іноземцям – британській стрічці “Гамлет”. Докладніше.

24 березня 1972 року відбулася світова прем’єра найкращого гангстерського фільму всіх часів – “Хрещений батько”. Докладніше.

24 березня 1989 року у Львові відбувся перший політичний страйк в Україні. Докладніше.

24 березня 1999 року відбулося перше бомбардування Югославії силами НАТО. Це був початок операції, що отримала назву “Союзна сила”, що тривала до 10 червня. Цьому передував збройний конфлікт у Косові. На той час Косово було автономним краєм Союзної республіки Югославія. Сама Югославія вже суттєво зменшилася: незалежність проголосили Хорватія, Словенія, Боснія та Герцеговина й Македонія. У складі Союзної Республіки Югославія залишалися Сербія та Чорногорія, а президентом був Слободан Мілошевич. Косово, що мало суттєву автономію в Югославії часів Йосипа Броз Тіто, також прагнуло відокремитися від Сербії.

Історія Косова, що дійшла до війни, етнічних чисток і гуманітарної кризи, непроста. Цей регіон у давнину (у XIII – у першій половині XIV століть) був частиною Сербського королівства.

Країна межувала на Півдні з Візантійської імперією. А та саме переживала важкі часи – від захоплення Константинополя учасниками Четвертого хрестового походу та тимчасового створення Латинської імперії до відновлення влади, а потім остаточного падіння під тиском османів. Сербія користувалася невдачами сусідів і розширювала свою територію – поки прогнозовано не зіткнулася з “конкурентами”. 28 червня 1389 року відбулася битва на Косовому полі між сербським військом та армією Османської імперії. Обидва лідери країн у цій битві загинули, а її наслідком стало поступове встановлення османської влади над сербськими землями, зокрема Косовом. З того часу аж до ХХ століття (тобто пів тисячоліття) ця територія була під контролем Туреччини. До складу Сербії Косово перейшло за результатами Першої балканської війни, що почалася в 1912 році. Війська Сербії захопили цю територію на початку війни проти Османської імперії та фактично контролювали з того моменту. Юридично зміну кордонів закріпили під час підписання Лондонського мирного договору 1913 року. У цьому частина території краю відійшла Албанії. Зрозуміло, що за століття, протягом яких Косово перебувало “під турками”, тут значно змінився етнічний склад. Більшість уже давно складали не серби, а албанці, а превалюючою релігією був іслам, а не традиційне для Сербії християнство. Та й загалом люди переважно сприймали прихід сербської влади не як “звільнення”, а як захоплення. Весь цей комплекс факторів передбачувано заклав фундамент подальших конфліктів. До складу Югославії Косово увійшло як провінція Сербії – спочатку, в 1946 році, з обмеженою автономією. У 1970-ті автономію значно розширили.

“Серби почали обурюватися автономією Косова, яка дозволяла йому діяти проти сербських інтересів, і в 1987 році Слободан Мілошевич був обраний лідером Комуністичної партії Сербії з обіцянкою відновити сербське правління в Косові. У 1989 році Мілошевич став президентом Сербії та швидко вжив заходів для придушення Косова, позбавивши його автономії, а в 1990 році відправивши війська для розпуску уряду”, – пише проєкт History.

З початку розпаду Югославії Косово намагалося відокремитися від Сербії. Довгий час цього добивалися мирним шляхом. Проте жодних результатів не було. Тож поступово від мирного опору населення автономії перейшло до озброєного. У 1996 році створили воєнізоване формування – Армію визволення Косова (АВК). Воно отримувало підтримку (зокрема – зброю) з Албанії. Конфлікт загострився через рішення влади переселяти на територію Косова сербських біженців із Хорватії, Боснії та Герцеговини. І вже в 1998 році спорадичні зіткнення АВК із поліцією переросли в повноцінні бойові дії. Наступ югославської армії в Косові супроводжувався репресіями щодо мирного населення, які під час наступного суду над Слободаном Мілошевичем кваліфікували як етнічні чистки албанського населення. Албанці почали масово залишати територію Косова, викликавши одну з найістотніших міграційних криз у Європі кінця ХХ століття.

При цьому спроби “приструнити” керівництво Югославії за допомогою ООН зіткнулися з позицією РФ, яка погрожувала накласти вето в Раді безпеки на будь-яке “антисербське” рішення. Тому країни НАТО, втрутившись у військовий конфлікт у Югославії, діяли без мандату ООН, що й досі дає підстави для дискусій. У жовтні 1998 року в Белград прибув генсек НАТО Хав’єр Солана з головними представниками командування Північноатлантичного альянсу. Вони привезли Мілошевичу ультиматум: або він припиняє етнічні чистки в Косові, або сербська армія зіткнеться з авіацією НАТО. Паралельно відбувалися перемовини в контактних групах. Мілошевич пішов на поступки – він погодився на виведення сил з Косова та розміщення там моніторингової місії ОБСЄ, а також повітряне спостереження сил НАТО за територією бунтівної провінції. Однак до реалізації обіцяного справа не дійшла: домовленості виконувались частково, паралельно виникали взаємні претензії, насильство в Косові не припинялося. У лютому 1999 року провалилися переговори в Рамбуйє, 18 березня – в Парижі. Сербська делегація відмовилася підписати угоду, яка передбачала автономію Косова та розгортання військ НАТО для моніторингу. І на тлі провалу перемовин бойові дії додатково загострились. Відповіддю на це стали авіаудари НАТО – не лише по військових об’єктах, а й по урядових будівлях та інфраструктурі. Бомбардування припинилося, коли керівництво Югославії погодилося на ті самі умови миру, які раніше відкинуло в Парижі: виведення сербських військ з Косова та їх заміну миротворчими військами НАТО.

24 березня 2022 року армія РФ вдарила по черзі за гуманітарною допомогою на Салтівці в Харкові. Докладніше.

Церковне свято 24 березня

24 березня – Передсвято Благовіщення Пресвятої Богородиці. Це день пам’яті преподобного Захарії, ченця, та святителя Артемія (Артемона), єпископа Селевкійського.  Докладніше.

Народні прикмети

Дощ на Артемія – до прохолодного літа.

Якщо розпустилося листя на вербі, то вже можна садити цибулю, часник та зелень.

Що не можна робити 24 березня

Не можна мити голову.

Не можна рибалити, а також обробляти та їсти рибу.