Сьогодні 29 липня: який день в історії

29 липня в Україні – День вшанування полеглих воїнів Сил спеціальних операцій ЗСУ. У цей день 1588 року біля британського узбережжя з’явилися кораблі іспанської “Непереможної Армади”. У 1776-му на заслання на Соловецькі острови прибув останній кошовий отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський. У 1836-му в Парижі відкрили Тріумфальну арку. У 1865-му народився митрополит Андрей Шептицький. У 1954-му вперше опублікували “Володаря перснів” Толкіна. У 1958-му створили NASA. А у 1981-му відбулося весілля спадкоємця престолу Великої Британії принца Чарльза та леді Діани Спенсер.

Свята та пам’ятні дати 29 липня

29 липня в Україні – День вшанування полеглих воїнів Сил спеціальних операцій ЗСУ. До цього року 29 липня було святковим – відзначали День Сил спеціальних операцій. Але навесні президент України Володимир Зеленський указом встановив нову дату професійного свята ССО – 27 травня; а командувач ССО генерал-майор Олександр Трепак своїм наказом визначив, що 29 липня вшановуватимуть пам’ять полеглих.

29 липня у світі – Міжнародний день соціокультурної різноманітності та боротьби з дискримінацією.

Також сьогодні: Міжнародний день тигра.

29 липня в історії

29 липня 1588 року біля британського узбережжя з’явилися кораблі іспанської “Непереможної Армади”. Надалі з’ясувалося, що зі словом “непереможна” іспанці дещо поспішили. Щоб зрозуміти, що привело флот іспанців до англійських берегів, потрібно дослідити кілька десятиліть, що передували цим подіям.

Король Іспанії Філіп II прийшов до влади у 1556 році після зречення батька – Карла I. Карл розділив величезну імперію між сином і братом. Сину передав іспанську корону разом із Нідерландами та заокеанськими колоніями, братові Фердинанду – звання імператора Священної римської імперії разом зі спадковими володіннями Габсбургів в Австрії. Так утворилися дві гілки Габсбурзької династії – іспанська та австрійська. Навіть без частини володінь батька Філіп II отримав у спадок дуже заможну та могутню державу.

Рівень впливу Іспанії та Англії у світі на момент приходу до влади Філіпа II важко було порівнювати. Іспанія контролювала значну частину Європи, до її берегів постійно приходили кораблі із золотом та сріблом із Нового Світу, підконтрольні Нідерланди забезпечували розвиток комерції та торгівлі. Водночас Англія ніяк не могла оговтатися від віків воєн – як із Францією, так і громадянських, а також різких змін “релігійного курсу” країни. У 1553 році до влади тут прийшла королева Марія I (“Кривава Мері”). Вона була дочкою Генріха VIII від його першої дружини – іспанської інфанти Катерини Арагонської. Як і мати, Марія була ревною католичкою, і від початку правління почала “відкочувати” поширення Англіканської церкви, яку створив її батько і просував покійний брат Едуард VI. Через нескінченні політичні та особистісні “метання” свого шестиразово одруженого батька Марія в дитинстві та юності була заручена з цілою низкою чоловіків, але так і не вийшла заміж. Ставши королевою, вона могла обирати сама. І обрала – спадкоємця іспанського престолу Філіпа. Тож, ставши королем Іспанії у 1556 році, Філіп II уже був королем-консортом Англії. Якби в цієї пари народилися діти, історія могла б піти за зовсім іншим сценарієм.

Але судилося інше – Марія I померла від хвороби у 42 роки. Філіп на той час уже залишив Англію і майже не бачився з дружиною, займаючись справами свого королівства. На англійський престол зійшла друга дочка Генріха VIII – 25-річна Єлизавета I.

Протестантку Єлизавету іспанці в принципі вважали незаконною дитиною Генріха, адже католицька церква так і не визнала розлучення короля з першою дружиною. Їхній шлюб з Анною Болейн і народжену в цьому шлюбі Єлизавету в католицькому світі не визнавали. Попри це, коли Марія захворіла, і було ясно, що вона ось-ось помре, Філіп II вів переговори з Єлизаветою про подальші союзницькі відносини (навіть є свідчення, що вони розглядали можливість укласти шлюб). Однак ці спроби зберегти багаторічний союз Англії та Іспанії були нетривалими. Єлизавета відновила багато релігійних реформ свого батька та брата, чим одразу протиставила себе “християнському королю” Іспанії. Однак на відкритий конфлікт і тим більше війну вона не була налаштована, тверезо оцінюючи, що сили Англії менші за іспанські.

Філіп II тим часом докладав політичних зусиль, щоб прибрати “єретичку” з престолу. Він підтримав іншу претендентку – католицьку королеву Шотландії Марію Стюарт. Вона мала права на престол Англії, хоч і набагато менші, ніж Єлизавета. Відносини між Англією та Іспанією стрімко погіршувалися. Єлизавета врешті-решт ув’язнила Марію Стюарт у 1567 році, корони Шотландії ув’язненій довелося зректися на користь сина Якова VI. А вже наступного, 1568 року, розпочалися події, які додатково підірвали міць Іспанії та поглибили її конфлікт з Англією, — Вісімдесятирічна війна в Нідерландах. Там північні провінції, де набував дедалі більшого поширення протестантизм (у радикальному форматі кальвінізму) повстали проти влади Іспанії. Згодом Єлизавета підтримала голландців. Паралельно корсари її величності завдавали все більшої шкоди іспанському флоту, грабуючи кораблі дорогою з Нового Світу. Це наповнювало англійську скарбницю та спустошувало іспанську. Зрозуміло, що бажання помститися англійцям загалом і Єлизаветі персонально у Філіпа II тільки зростало. Однак разом зі зростанням бажання розгромити англійців, іспанський король втрачав можливості для цього. Стан економіки Іспанії погіршувався через фактичну втрату дуже прибуткових Нідерландів, витрати на війну та напади піратів. Водночас Англія під керівництвом однієї з найуспішніших своїх правителів лише набирала обертів: і економічно, й політично, й у вправності на морі.

Спусковим механізмом для початку підготовки іспанського вторгнення до Англії стала страта Єлизаветою I Марії Стюарт у 1587 році. Одразу після цього Філіп II підтримав рішення про вторгнення. Для цього готували величезний флот, який отримав назву “Непереможна Армада”. На момент, коли це надводне військо виходило з Лісабона, в Армаді було близько 140 кораблів із понад 10 тисячами моряків та близько 20 тисячами солдатів на борту. Флот озброїли 2500 гарматами. Уся ця сила залишала порт протягом двох діб, починаючи з 21 липня 1588 року. А далі рушила в бік Ла-Маншу.

Насправді проблеми почалися ще до того, як Армада покинула порт. Командувати нею мав досвідчений адмірал – 1-й маркіз Санта-Крус, який і запропонував саму ідею створення Армади. Але він помер у лютому 1588 року. Несподівано Філіп II вирішив передати командування флотом не моряку – герцогу Медіна-Сідонія, який був видатним політиком, придворним і військовим, але не мав досвіду морських боїв. Після виходу Армади з порту неприємності тривали: то тут, то там окремі кораблі атакували англійські корсари. Вони не вступали в бій і швидко зникали, розтягуючи сили іспанського флоту – на ремонт і переслідування. Надалі додалася буря, що розкидала іспанські кораблі по значній акваторії.

29 липня дещо “пошарпаний”, але досі винятковий флот побачили з берегів Англії. Системою маяків інформацію про наближення Армади передали до Лондона. Але через приплив англійський флот не міг оперативно вийти з гавані в Плімуті. Тут в іспанців виник шанс самим зайти до гавані та розгромити ворога. Але натомість вони (як вважається, за прямим наказом короля герцогу Медіна-Сідонія) пішли далі вздовж узбережжя Британських островів. Коли змінився приплив, 55 англійських кораблів вийшли з Плімута. Ними командував лорд Вільям Говард, а віцеадміралом був у недавньому минулому знаменитий пірат – гроза іспанських кораблів та колоній у Новому Світі сер Френсіс Дрейк. На світанку 31 липня англійський флот вступив у бій з Армадою. І тут уже досвід командирів виявився важливішим за кількість кораблів. Якоїсь однієї великої битви не було. Англійці атакували іспанців здалеку, обстрілюючи з гармат, відокремлювали поодинокі кораблі, щоб захопити чи підпалити. Поступово Армада просто “танула”. Її частина наблизилася до голландського берега, де іспанцям, з якими точилася війна, були не раді – і додали ударів від себе. Ще частина взагалі пішла огинати Британські острови з півночі, для чого не було передбачено запасів. Лише 60 кораблів змогли повернутися до Іспанії – звісно, без жодного тріумфу. Згодом в Англії випустили пам’ятну медаль на честь перемоги над іспанцями. На ній був напис: “Бог дунув – і вони розвіялися”.

29 липня 1776 року на заслання на Соловецькі острови прибув останній український кошовий отаман Петро Калнишевський. Докладніше.

29 липня 1836 року в Парижі урочисто відкрили Тріумфальну арку. Один із найвідоміших монументів Франції зводили протягом 30 років – найбурхливіших в історії країни. Докладніше.

29 липня 1865 року народився польський граф Роман Марія Олександр Шептицький. В історію України він увійде під своїм чернечим ім’ям – Андрей Шептицький. Докладніше.

29 липня 1954 року вийшов перший том трилогії Джона Р. Р. Толкіна “Володар перснів”. Докладніше.

29 липня 1958 року у США створили Національне управління з аеронавтики та дослідження космічного простору – NASA. Докладніше.

29 липня 1981 року відбулося весілля англійського принца Чарльза та леді Діани Спенсер. Докладніше.

Церковне свято 29 липня

29 липня вшановують пам’ять мученика Калиника. Докладніше.

Народні прикмети

Якщо день сонячний, то врожай буде хорошим.

А якщо йде дощ, то врожай погано збережеться.

Якщо 29 липня густий туман, то буде багато грибів.

Що не можна робити 29 липня

Не бажано займатися рукоділлям і працювати на городі.

Не можна користуватися гострими предметами.