Боєць про укріплення Харківщини: «Нічого не було. Все будує піхота» – CNN

Українські захисники Харківщини, які протистоять наступу росіян, страждають від снарядного голоду, нестачі кадрів та відсутності фортифікацій, передає репортаж CNN із передової.

Є місця, які Україна просто не може собі дозволити втратити, і Липці є одним із них.

Вулиці палають від авіаударів, завданих кількома хвилинами раніше, коли ми в’їжджаємо до міста під покровом темряви. Ніч дає їм єдиний перепочинок від атак безпілотників; за кілька годин до нашого прибуття місто зазнало восьми ударів.

І все ж таки солдати 13-го полку Хартії Нацгвардії мають терпіти, адже ставки тут величезні. Невтомний наступ РФ має головну мету: якщо росіяни візьмуть Липці, вони зможуть розташувати артилерію в межах досяжності другого міста України, Харкова, що за 20 хвилин їзди звідси.

Внизу, в бункері, Олександр, командир, дивиться на один із численних записів з безпілотників. «Ви самі бачили, як усе горить. Так відбувається щоночі».

Його люди були одними з перших, хто відбив новий наступ РФ на Харківщину майже два тижні тому. Він каже, що ЗСУ борються із навченими професійними солдатами.

«Ми бачимо це з їхнього обладнання та тактики», — каже він. «Вони не посилають у бій будь-кого».

Його погляд сповільнюється, коли його запитують про те, які укріплення були на місці перед раптовим нападом росіян. «Тут нічого не було підготовлено. Нічого. Нічого. Усі позиції будуються руками піхоти».

Зовні ніч трясуть нові вибухи. «Три тижні тому мирні жителі мешкали тут мирним життям. Все відбудовувалося, все було гаразд”, – каже він. «А тепер більшість будинків зруйновано».

Коли ми їдемо, над головою, зовсім поруч, голосно дзижчить безпілотник. Наш супровідний не здригається і не тікає. Я питаю, чи це дружній безпілотник. “Звідки мені знати?” – відповідає він, затягуючись сигаретою.

Протягом тижня, ведучи репортажі з сіл на околицях Харкова, CNN бачив, як українські підрозділи утримують свої позиції, наражаючись на величезний ризик і небезпеку, а іноді використовуючи застарілу і мізерну артилерію, щоб протистояти краще оснащеним російським силам, здатним зірвати їхні маневри за допомогою величезної кількості безпілотників.

На одній із позицій, розташованої ближче до російського кордону, бійці 92-ї штурмової бригади показали CNN захоплену в перші дні війни російську артилерійську зброю, з якої вони тепер стріляють по противнику французькими мінами. Зброя частково прихована дротяною сіткою, що має забезпечити деякий захист від атак безпілотника. Проте зверху почав ширяти невідомий безпілотник-розвідник, який змусив загін забігти в бункер.

Інший загін змушений використовувати радянську артилерійську зброю 1940-х років. Захована в густому листі, вона місцями проіржавіла, що обмежує частоту стрілянини. Артун, їхній командир, використовує нові польські снаряди, але зараз він випускає лише 10 снарядів на день, тоді як восени їх було 100.

Безпілотники – це велика проблема, каже Артун. “У мене на згадку залишилися уламки”, – додає він, маючи на увазі залишки російського безпілотника “Ланцет”, які хірурги не змогли витягти з його руки та живота. “Але є певні дії, які можуть врятувати вас від безпілотників”.

Один із них оживає: сигнал тривоги від частотного сканера вартістю 30 доларів на його браслеті. Він зафіксував наближення ще одного дрона, який відправив Артуна до бункеру. Він дивиться на небо і бачить, як той пролітає над головою. Він командує різношерстим підрозділом, який уособлює проблеми з кадрами, з якими Україна стикається на третьому році війни. Деякі, як і він, – поранені піхотинці, яких поставили до гармат далеко від фронту. Інші старші, а один із його команди вперше потрапив до артилерії.

Майже два роки Харків гадав, що загроза з боку сусіда минула. Блискавичний відступ російських військ наприкінці 2022 року залишив Харківську область спокійною, і вона стала плацдармом для українських атак через кордон на територію РФ. Проте атаки росіян тривали, не даючи жителям міста спати ночами, і тепер посилюються, загрожуючи наближенням російської артилерії. Спалахи, зенітний вогонь та вибухи регулярно порушують вимушене затемнення, оскільки російські безпілотники, ракети та авіаудари вражають цілі у темряві.

Читайте також: Що не так із фортифікаціями на Харківщині, проаналізував Немічев із Kraken

Нагадаємо, наприкінці грудня 2023 року начальник ХОВА Олег Синєгубов повідомляв, що завдання з будівництва фортифікаційних споруд у Харківській області, поставлені у 2022 році, виконані на 98%. Після завершення цих робіт мав розпочатися новий етап.

У 2024 році на будівництво фортифікацій Кабмін виділив ХОВА з резервного фонду держбюджету 3,9 мільярда гривень. Наприкінці лютого проєкт «Наші гроші» писав, що протягом кількох днів ХОВА замовила будівництво фортифікацій на рекордну суму – понад 2 мільярди гривень. 4 березня Синєгубов повідомив, що у регіоні переходять до третього етапу зведення оборонних споруд.

14 березня Синєгубов на пресконференції розповідав, що до будівництва фортифікацій у регіоні залучено понад 27 компаній (близько 500 будівельників). Строки, коли споруди мають бути зведені, а також обсяги робіт та ступінь готовності об’єктів начальник ХОВА не назвав. Лише зазначив, що роботи такого масштабу у регіоні ще не виконували.

Питання відсутності мінних загороджень у прикордонні Харківщини, коли його зайняли окупанти, 12 травня порушив журналіст Андрій Цаплієнко. Про те, що немає укріплень – заявив командир підрозділу ЗСУ Денис Ярославський. Заступник начальника ХОВА Роман Семенуха зазначив, що «збудовані силами обласної адміністрації фортифікації займають Сили оборони України». Щодо того, що укриття для військових є не скрізь, Семенуха повідомив, що «адміністрація виконувала роботи по одній зі смуг, які займають військові». Голова ХОВА Олег Синєгубов підтвердив слова свого заступника, а також попередив про активізацію ворожої ІПсО.